.

.

  С Т А Т Т ╤  П Р О   Н Ь О Г О

Home | Головна | Статт╕ про нього | Творч╕сть | Фото | Контакти

"НЕАПОЛ╤ТАНСЬКА П╤СНЯ"
(монограф╕я, 420 стор╕нок)

2001,l'ancora s.r.l. ISBN 88-8325-037-0

        Сальваторе Паломба (Salvatore Palomba, Неаполь, 14.12.33). - ╤тал╕йський та неапол╕танський поет, проза╖к, мистецтвознавець, автор телепередач (тематика: поез╕я, п╕сня, театр); автор тексту багатьох п╕сень ╕з музикою легендарного композитора та сп╕вака Серджо Брун╕ (Sergio Bruni, 1921 - 2003).

         ╥х п╕сня "Кармела" (1976) була названа критиками "останньою класичною неапол╕танською п╕снею", мабуть, за в╕дпов╕дн╕сть духу та характеру кращих зразк╕в жанру, б╕льш╕сть з яких за часом написання належить так званому "золотому в╕ку" неап. п╕сн╕ (к╕нець 19-го - перша третина двадцятого стор╕ччя); але, б╕льшою м╕рою, за надзвичайне визнання й популярн╕сть "Кармели" серед неапол╕тансько╖ публ╕ки, ортодоксально ревниво╖ та вимогливо╖ до жанрово╖ чистоти сво╖х ус╕ма любимих п╕сень.

         У 1980 роц╕ з'явилась ╕ще одна п╕сня тих самих автор╕в, - "Amaro e o bene" (неап. "Г╕рко та прекрасно"), яка знову була названа критиками "останньою класичною". Третьо╖ у цьому ряду вже не було: С.Брун╕ важко хвор╕в останн╕ роки життя.

         С.Паломба почув "Кармелу" у виконанн╕ укра╖нського posteggiatore в ресторан╕. В╕дрекомендувався. А незабаром назвав О.Марченка у числ╕ найкращих сучасних ╕нтерпретатор╕в неапол╕тансько╖ п╕сн╕. ╤нтерпретатор╕в, яких, на його найавторитетн╕шу у св╕т╕ думку, в сучасност╕ залишилося аж зовс╕м небагато серед дуже й дуже багатьох "несправжн╕х". Порекомендував Марченка - ╓диного ╕ноземця серед дванадцяти, що були в╕д╕бран╕ з╕ 150 концертуючих профес╕онал╕в - для участ╕ у майбутньому ╕тало-американському документальному ф╕льм╕. Цей ф╕льм, "Cuore napoletano" ("Неапол╕танське серце"), вийшов у 2002 роц╕; йдеться в н╕м про культурно-╕сторичний феномен Неаполя, передус╕м у контекст╕ ун╕кальних п╕сень цього м╕ста у виконанн╕ найвизначн╕ших колишн╕х та теперешн╕х ╕нтерпретатор╕в.

         Неапол╕танська п╕сня традиц╕йно присутня у репертуар╕ сп╕вак╕в усього св╕ту, але, так само традиц╕йно, вважа╓ться, що по-справжньому ╕нтерпретувати ╖╖ може т╕льки вроджений, генетичний неапол╕танець.
        У контекст╕ вищесказаного дуже прим╕тним ╓ те що укра╖нський бард О.Марченко - ╓диний ╕ноземець серед решти неапол╕танських з╕рок, як╕ беруть участь у ф╕льм╕ "Неапол╕танське серце". У ньому вперше у св╕товому к╕нематограф╕ класична неапол╕танська п╕сня ("Кармела") прозвучала укра╖нською мовою у поетичному переклад╕ О.Марченка та у його ж виконанн╕.

Уривки з книги, розд╕л

"ПОСТЕДЖАТОРИ"         ("I POSTEGGIATORI")
(стор╕нка 59)

         Його звуть Олександр Марченко, на його в╕зитц╕ ╕мен╕ переду╓ "prof. dott.", в╕н - з Укра╖ни ╕ в╕н - постеджаторе.

        У сво╖й кра╖н╕ викладав фортеп╕ано у консерватор╕╖, пот╕м перестав отримувати зарплатню ╕, щоби вижити, при╖хав до ╤тал╕╖. Розучив дек╕лька неапол╕танських п╕сень та почав сп╕вати ╖х спочатку на фун╕кулер╕, а пот╕м у ресторанах, поповнивши собою цю, тепер вже зовс╕м нечисленну шеренгу останн╕х неапол╕танських "posteggiatore". (прим. ╕т., неап. "постеджаторе" - м╕ський мандр╕вний сп╕вак-музикант; типове неапол╕танське явище у пiсенно-романсовiй культур╕; постеджаторе в╕дом╕ з давн╕х час╕в, аналог╕чн╕ трубадурам, менестрелям, кобзарям.)

         Коли його чу╓ш - неможливо залишитися байдужим. Р╕ч тут зовс╕м не у тому, що назива╓ться "оперним солодкоголоссям"; як ╕ не у сво╓р╕дност╕ неапол╕тансько╖ вимови з вуст ╕ноземця. Р╕ч у тому, що сп╕в укра╖нського артиста здатний пробуджувати в нас наш╕ власн╕, вже майже заснул╕ почуття. В╕н, артист, прийшов здалеку, а зда╓ться, що ти колись вже його чув десь отут. Мабуть, коло замика╓ться: рос╕йськ╕ земл╕ здавна притягували стародавн╕х постеджатор╕в, бо завжди уявлялися ╖м кра╖ною молочних р╕чок з киселевими берегами.

         "..Бо той стародавн╕й постеджаторе завжди бажав туди по╖хати: Рос╕я б╕льше в╕д ус╕х ╕нших земель чомусь завжди манила його, - ╕ карбованцями сво╖ми, й чудесами...", - це слова нашого видатного поета Рокко Гальд╕╓р╕, що наводяться у книз╕ М╕ммо Л╕гуоро.
         Сьогодн╕, майже стор╕ччя по тих словах, приходить зв╕дт╕ля оця людина ╕ у повному розум╕нн╕ слова та╓мничо продовжу╓ нашу традиц╕ю...

         Олександр - високоосв╕чений музикант, що в╕ртуозно гра╓ на роял╕ Гр╕га та Шопена; ╕, при цьому, щиро закоханий у неапол╕танськ╕ мелод╕╖. По╓днання ц╕╓╖ закоханост╕ ╕з високою музичною осв╕тою ╕ ╓ нар╕жним каменем, на якому буду╓ться стиль його сп╕ву, - стиль профес╕йного артиста, що з потреби вижити зробився неапол╕танським posteggiatore.

         У ╕нш╕, минул╕ часи, майже ус╕м posteggiatore традиц╕йно давалися пр╕звиська, як╕ завжди влучно характеризували ╖хню зовн╕шн╕сть та походження. У т╕ часи Олександра Марченко швидше за все називали б у нас "o` prufessure" (неап. вчитель, професор).

         Словом posteggiatore (неап. pustiggiatore) називалися у т╕ минул╕ часи мандр╕вн╕ сп╕ваки-музиканти...

         Ф╕гурою, яка найб╕льше причарову╓ нашу уяву, був ╕ залишився поодинокий posteggiatore-сол╕ст, так м╕фолог╕чно осп╕ваний письменниками 19-го стор╕ччя...


Home | Головна | Статт╕ про нього | Творч╕сть | Фото | Контакти


© О.Марченко