2001,l'ancora s.r.l. ISBN 88-8325-037-0
Сальваторе Паломба (Salvatore
Palomba, Неаполь, 14.12.33). - ╤тал╕йський та неапол╕танський поет, проза╖к, мистецтвознавець, автор
телепередач (тематика: поез╕я, п╕сня, театр); автор тексту багатьох п╕сень ╕з музикою легендарного композитора та сп╕вака Серджо
Брун╕ (Sergio Bruni, 1921 - 2003).
╥х п╕сня "Кармела" (1976) була названа критиками "останньою класичною
неапол╕танською п╕снею", мабуть, за в╕дпов╕дн╕сть духу та характеру
кращих зразк╕в жанру, б╕льш╕сть з яких за часом написання належить так званому "золотому в╕ку" неап. п╕сн╕
(к╕нець 19-го - перша третина двадцятого стор╕ччя); але, б╕льшою м╕рою, за надзвичайне визнання й популярн╕сть
"Кармели" серед неапол╕тансько╖ публ╕ки, ортодоксально ревниво╖ та вимогливо╖ до жанрово╖ чистоти сво╖х
ус╕ма любимих п╕сень.
У 1980 роц╕ з'явилась ╕ще одна п╕сня тих самих автор╕в, - "Amaro e o bene"
(неап. "Г╕рко та прекрасно"), яка знову була названа критиками "останньою класичною". Третьо╖ у цьому ряду вже не було: С.Брун╕
важко хвор╕в останн╕ роки життя.
С.Паломба почув "Кармелу" у виконанн╕ укра╖нського posteggiatore в ресторан╕.
В╕дрекомендувався. А незабаром назвав О.Марченка у числ╕ найкращих сучасних ╕нтерпретатор╕в неапол╕тансько╖ п╕сн╕.
╤нтерпретатор╕в, яких, на його найавторитетн╕шу у св╕т╕ думку, в сучасност╕ залишилося аж зовс╕м небагато серед дуже й дуже
багатьох "несправжн╕х". Порекомендував Марченка - ╓диного ╕ноземця серед дванадцяти, що були в╕д╕бран╕
з╕ 150 концертуючих профес╕онал╕в - для участ╕ у майбутньому ╕тало-американському документальному ф╕льм╕. Цей ф╕льм,
"Cuore napoletano" ("Неапол╕танське серце"), вийшов у 2002 роц╕; йдеться в н╕м про культурно-╕сторичний феномен
Неаполя, передус╕м у контекст╕ ун╕кальних п╕сень цього м╕ста у виконанн╕ найвизначн╕ших колишн╕х та теперешн╕х
╕нтерпретатор╕в.
Неапол╕танська п╕сня традиц╕йно присутня у репертуар╕ сп╕вак╕в усього св╕ту,
але, так само традиц╕йно, вважа╓ться, що по-справжньому ╕нтерпретувати ╖╖ може т╕льки вроджений, генетичний неапол╕танець.
У контекст╕ вищесказаного дуже прим╕тним ╓ те що укра╖нський бард О.Марченко
- ╓диний ╕ноземець серед решти неапол╕танських з╕рок, як╕ беруть участь у ф╕льм╕ "Неапол╕танське серце". У ньому вперше у
св╕товому к╕нематограф╕ класична неапол╕танська п╕сня ("Кармела") прозвучала укра╖нською мовою у поетичному переклад╕
О.Марченка та у його ж виконанн╕.
Уривки з книги, розд╕л
Його звуть Олександр Марченко, на його в╕зитц╕ ╕мен╕ переду╓ "prof. dott.",
в╕н - з Укра╖ни ╕ в╕н - постеджаторе.
У сво╖й кра╖н╕ викладав фортеп╕ано у консерватор╕╖, пот╕м перестав отримувати
зарплатню ╕, щоби вижити, при╖хав до ╤тал╕╖. Розучив дек╕лька неапол╕танських п╕сень та почав сп╕вати ╖х спочатку на фун╕кулер╕, а пот╕м
у ресторанах, поповнивши собою цю, тепер вже зовс╕м нечисленну шеренгу останн╕х неапол╕танських "posteggiatore".
(прим. ╕т., неап. "постеджаторе" - м╕ський мандр╕вний сп╕вак-музикант; типове неапол╕танське явище
у пiсенно-романсовiй культур╕; постеджаторе в╕дом╕ з давн╕х час╕в, аналог╕чн╕ трубадурам, менестрелям, кобзарям.)
Коли його чу╓ш - неможливо залишитися байдужим. Р╕ч тут зовс╕м не у тому,
що назива╓ться "оперним солодкоголоссям"; як ╕ не у сво╓р╕дност╕ неапол╕тансько╖ вимови з вуст ╕ноземця. Р╕ч у тому, що сп╕в укра╖нського артиста здатний
пробуджувати в нас наш╕ власн╕, вже майже заснул╕ почуття. В╕н, артист, прийшов здалеку, а зда╓ться, що ти колись вже його чув десь
отут. Мабуть, коло замика╓ться: рос╕йськ╕ земл╕ здавна притягували стародавн╕х постеджатор╕в, бо завжди уявлялися ╖м кра╖ною
молочних р╕чок з киселевими берегами.
"..Бо той стародавн╕й постеджаторе завжди бажав туди по╖хати: Рос╕я б╕льше
в╕д ус╕х ╕нших земель чомусь завжди манила його, - ╕ карбованцями сво╖ми, й чудесами...", - це слова нашого видатного поета
Рокко Гальд╕╓р╕, що наводяться у книз╕ М╕ммо Л╕гуоро.
Сьогодн╕, майже стор╕ччя по тих словах, приходить зв╕дт╕ля оця людина ╕ у
повному розум╕нн╕ слова та╓мничо продовжу╓ нашу традиц╕ю...
Олександр - високоосв╕чений музикант, що в╕ртуозно гра╓ на роял╕ Гр╕га
та Шопена;
╕, при цьому, щиро закоханий у неапол╕танськ╕ мелод╕╖. По╓днання ц╕╓╖ закоханост╕ ╕з високою музичною осв╕тою ╕
╓ нар╕жним каменем, на якому буду╓ться стиль його сп╕ву, - стиль профес╕йного артиста, що з потреби вижити зробився
неапол╕танським posteggiatore.
У ╕нш╕, минул╕ часи, майже ус╕м posteggiatore традиц╕йно
давалися пр╕звиська, як╕ завжди влучно характеризували ╖хню зовн╕шн╕сть та походження. У т╕ часи Олександра Марченко
швидше за все називали б у нас "o` prufessure" (неап. вчитель, професор).
Словом posteggiatore (неап. pustiggiatore) називалися у
т╕ минул╕ часи мандр╕вн╕ сп╕ваки-музиканти...
Ф╕гурою, яка найб╕льше причарову╓ нашу уяву, був ╕ залишився
поодинокий posteggiatore-сол╕ст, так м╕фолог╕чно осп╕ваний письменниками
19-го стор╕ччя...