Пройшовши школу вимови у пол╕цейського, зараз
захоплю╓ в╕дв╕дувач╕в ресторан╕в неапол╕танськими п╕снями.
"Ран╕ше знав "O sole mio", пот╕м "усиновлений" Ч╕ро, який навчив
мене д╕алекту. Зараз з╕ мною хочуть познайомитися вс╕."
Сорок рок╕в тому в Львов╕ батько викладав д╕тям
скрипку, а син бавився на п╕длоз╕, тод╕ як смичок виводив "I te vurria
vasa", - музику без сл╕в. Пот╕м д╕ти т╕кали на дв╕р, на сн╕г; батько ставив
одну з тисяч рел╕кв╕й у сво╖й колекц╕╖ пластинок, ╕ музика Неаполя одягалася
в рос╕йськ╕ слова, - уся ця музика, кр╕м "O sole mio", п╕сн╕, яка без
перекладу так ╕ називалася, ╕ сп╕валася "O sole mio" - всюди, ╕ у Львов╕, ╕
аж до кордону з Польщею, де танцювали п╕д цю мелод╕ю протягом останньо╖
в╕йни.
"O sole mio" стало одн╕╓ю з перших л╕тер у його музичному буквар╕, буквар╕
розташованому у серц╕. Диплом п╕ан╕ста, безл╕ч концерт╕в, три тисяч╕
к╕лометр╕в... ╕ сорок рок╕в оп╕сля Оleksander, - Рrofessore* Marchenko, ще
й поет, якого не дуже любить режим, - зустр╕в Ч╕ро,
Ч╕ро Аморозо, 48 рок╕в,
м╕ського пол╕цейського (проф╕ль - зловживання у буд╕вництв╕), що працю╓
у квартал╕ Камалдол╕. Зустр╕ч в╕дбулася ш╕сть м╕сяц╕в тому. Тод╕ Оleksander
висадився у Неапол╕, ╕ було в нього майна - одна г╕тара та п'ять
неапол╕танських п╕сень по-рос╕йськи. Тобто, у сенс╕ репертуару, одним з
багатьох "останн╕х" posteggiatore. (прим. ╕т., неап. "постеджаторе" - м╕ський мандр╕вний
сп╕вак-музикант; типове неапол╕танське явище у пiсенно-романсовiй культур╕; постеджаторе в╕дом╕ з давн╕х час╕в,
аналог╕чн╕ трубадурам, менестрелям, кобзарям.)
Але то був posteggiatore голосом ╕ серцем, - в кращих традиц╕ях того артистичного товариства , яке
царювало у н╕чному Неапол╕ час╕в Фредер╕ка Другого ╕ яке сьогодн╕ не нал╕чу╓ ╕ двадцятки тих, що ╕ще жив╕ тепер.
Ч╕ро, пол╕цейський ╕ теж трохи поет, почув Professore - б╕л╕ вуса, джинси
╕ футболка - що сп╕ва╓ на фун╕кулер╕ К'яйя (м╕сце, вибране для дебюту). Це
було всього ш╕сть м╕сяц╕в тому: "Ти молодець, amico, - такого нав╕ть в
Неапол╕ почу╓ш не щодня. Але з вимовою слабувато..." Це було не зовс╕м те, що
чекав почути professore в джинсах в╕д людини у форм╕, яка слухала
його сп╕в, серйозно та уважно, до останньо╖ строфи; ╕ побоюючись контролю
документ╕в, Оleksander вийшов за пол╕цейським на вулицю. Вони с╕ли у кафе ╕
затим в╕дбулася лекц╕я з неапол╕тансько╖ вимови. Людина у форм╕ слухала,
виправлявляла, роз'яснювала. Рrofessore повторював, вимовляючи по буквам,
в╕дточуючи слова. Подв╕йн╕ значення ╕ надрив, що вимовля╓ть глухо та ласкаво
(як н╕жн╕сть, як природа дихати у слов'ян); сухуват╕сть, що ╕нтону╓ться, як
вибух. Неапол╕танець - це вже п╕сня; його розп╕зна╓ш, нав╕ть якщо т╕льки
говорить - ╕ все. ╤ Рrofessore, - слов'янин з голови до п'ят,
пра-пра-пра-д╕дусь якого, француз, що прийшов до Рос╕╖ ╕з солдатами
Наполеона, - все це вбирав, як губка. "Справжн╕й поет, який сп╕ва╓", -
коменту╓ сьогодн╕ Чиро з энтуз╕азмом.
Пройшла перша лекц╕я, перша з багатьох. Слова, музика
╕ неапол╕танське серце, - навколо столу п╕сля вечер╕.
Олександр та його дружина Ольга, яка до в╕д'╖зду до ╤тал╕╖
викладала економ╕ку у приватному ун╕верситет╕, проводили вечори з пол╕цейським
та його с╕м'╓ю. ╤ Рrofessore кожен раз п╕сля лекц╕╖ Ч╕ро та вечер╕,
приготовано╖ дружиною Ч╕ро, Антуанетою, йшов для роботи з г╕тарою на плеч╕ та
ще одн╕╓ю п╕снею у сво╓му репертуар╕. Сьогодн╕, якщо порахувати п╕сн╕, ╓
десь 25 найменувань, як╕ в╕н викону╓ з т╕╓ю вимовою, яко╖ нема╓ у Паваротт╕,
але не може не бути у справжнього posteggiatore. ╤ зароб╕тки не так╕ вже
поган╕. А в Укра╖н╕, приблизно останн╕ п╕втора роки, в╕н геть втратив над╕ю
побачити профес╕йно зароблен╕ грош╕. ╤ з╕брав вал╕зи. По╖хав за дружиною,
яка, як ╕ Ч╕ро, зм╕нила життя с╕м'╖ Марченко. Сьогодн╕ вони удвох
отримують у чотири рази б╕льше того, що отримували в Укра╖н╕. ╤ можна думати
про повернення додому.
Рrofessore-posteggiatore зараз заангажований яхт-клубом
"Савойя", для член╕в якого по нед╕лях викону╓ на роял╕ кращ╕ п'╓си свого
класичного репертуару. Окр╕м Чиро, ма╓ ще двох м╕сцевих ангел╕в-хранител╕в
про яких завжди говорить так: "Н╕коли не зможу в достатн╕й м╕р╕ в╕ддячити
Джузеппе далла Веккья, президентов╕ клубу "Савойя", та адвокатов╕ Ренато д╕
Джанн╕."
Якщо захочете його почути, то профес╕йна зона
звична: Борго Мар╕нар╕ ,
Поз╕л╕по та нов╕ ресторани на вулиц╕ Партенопе, де в╕дроджу╓ться н╕чне
життя. Цей митець вм╕╓ також знайти спок╕йний куток або маленьку площу
та сп╕вати там, де достатньо перехожих. Але не спод╕вайтеся розп╕знати його
по вадах неапол╕тансько╖ вимови - його "Кармелла" (прим.
одна з найулюблен╕ших у Неапол╕ классичних неапол╕танських п╕сень)
бездоганна. Футболка з написом (якби ж то в╕д спонсора!), голос низький та
н╕жний, - ╕ можете присягнутися, що перед вами - в╕н,- справжн╕й posteggiatore.
╤дентиф╕куйте його, ╕ в╕н сповна виявиться. Розмовна ╕тал╕йська - у
граматичних тонкощах ще шкутильга╓. Але серце, - по слову Ч╕ро,
пол╕цейського-поета, - у серц╕ ╓ все: в╕н справжн╕й неапол╕танець, що прийшов
до нас практично сам.
*professore - ╕т. вчитель музики, зокрема, приватно або у муз.
школ╕, чи консерватор╕╖; також музикант-виконавець. Тут ╕ надал╕
залиша╓ться без перекладу та переважно
скорочено, - задля передач╕ колориту
статей: у ╤тал╕╖ "professore" - звична форма звернення до представник╕в перерахованих профес╕й.
Кьяра Грациан╕